День Батяра

Назва "батяр", точніше "бетяр", походить з угорської мови і означає волоцюга, гульвіса. Коли ця назва була занесена до Львова -чи за часів королеви Ядвіги чи австрійських часів, коли поліцаї з вигуком "Бетяр" хапали за комір порушників-невідомо. Батяр мав в носі владу і закони, тому інколи квартирував у поліцейській дільниці, а то і у тюрмі, котру називав "фудригарня". Батяр рідко бував пияком, хоч і пили бятяри чимало. На першому місці у батяра – його витівки, спритність, добре підвішений язик, жарти, любовні пригоди і веселі пиятики з такими як і він сам, а ще – сутички зі справжніми злодіями. Справжніми вартостями є вільне широке серце батяра, чоловіча дружба, кохана дівчина і готовність віддати навіть життя за вітчизну. З 1-го травня 2008 року у Львові всі ми маємо можливість поринути у настрій, побут, стилістику такого явища як батярство. Послухати львівські жарти, випити доброго пива, потанцювати що вдень, що ввечері батярські танці і відчути всією душею, що десь там далеко в душі в кожному з нас дрімає БАТЯР.